Визнання права власності на майно, яке було придбано до 01.01.2013 року, але не зареєстровано в Державному реєстрі прав

З 01.01.2013 року запрацював Державний реєстр прав, у якому має здійснюватися державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та відображатися відомості про такі дії.

Однак, чимало правочинів щодо майна здійснювалися до 01.01.2013 року. Тому виникає закономірне питання: Як бути з майном, яке було придбано до роботи Державного реєстру прав?

Відповідь на це запитання проста та коротка – звернутися до нотаріуса і зареєструвати речові права в Державному реєстрі прав.

Якщо ж ви не встигли зареєструвати в Державному реєстрі право власності на майно, або не знали про таку необхідність, а третя особа оформила право власності на майно на себе (наприклад кредитор попереднього власника майна), залишається звернутися до суду.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, в т.ч. і правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не заборонена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

З урахування даних норм, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, вважає, що особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до норм статей 334, 657 ЦК України, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин – до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно.

Отже, вам необхідно:

• звернутися до суду за місцезнаходженням майна з позовною заявою про визнання права власності на таке нерухоме майно та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.

Доказовою базою у даному спорі є надання суду копії нотаріального посвідченого договору, копії витягу з державного реєстру правочинів, за наявності докази проведення розрахунку за договором.

Автор Линдюк Святослав, адвокат практики корпоративного права та судового представництва Patriot.Legal.

Patriot.Legal є компанією, що надає юридичні та аудиторські послуги.