Для звернення в суд з метою розгляду справи важливо успішно пройти етап подачі заяви. На цьому етапі Вас можуть спіткати дві прикрості: повернення заяви та залишення заяви без руху.
Вашу заяву залишать без руху, якщо Ви не сплатили судового збору, не подали копії документів та самої позовної для Відповідача чи не дотримались вимог стосовно змісту позовної, що викладені в статті 119 ЦПК.
Що ж стосовно повернення позовної заяви, то виключний список положень, на основі яких можливе повернення позовної заяви передбачається ЦПК, а саме — статтею 121. Тож позовна заява судом повертається Заявнику у таких випадках:
– Позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову.
Оскільки це активна процесуальна дія заявника, то навряд чи є необхідність її якось особливо роз’яснювати. Мотивація заявника може бути довільною. Форма заяви — довільна, аби лише мала реквізити відповідного суду, вказувались реквізити первісної позовної заяви та подавалась до цього ж суду що й позовна заява.
Варто відзначити, що пункт 2 частини 1 статті 7 ЗУ «Про судовий збір» передбачає, що повернення (у нашому випадку) заяви є підставою повернення заявнику вже сплаченого судового збору, щоправда лише за його (заявника) клопотанням.
– Заяву подано недієздатною особою.
Згідно до положень статей 39, 40 ЦКУ та положень Гл. 2 Р. 4 ЦПК особа визнається недієздатною виключно рішенням суду. Тож саме попереднє рішення суду,прийняте відповідно в порядку окремого провадження, що набуло законної сили, є підставою для прийняття рішення судом стосовно повернення позовної заяви.
Перевірка правозастосування судами у цьому випадку показує, що, станом на червень 2016 року, в ЄДРСР наявні більше ніж півтори сотні ухвал, що посилаюся на цю процесуальну норму.
В певних ухвалах суд посилається на довідку від психіатра, яку надає сам заявник, на основі якої й застосовується ця норма.
В інших рішеннях є пряме посилання на певне відповідне рішення суду стосовно визнання особи-заявника недієздатним.
Проте в певній частині виданих судами ухвал ми бачимо, що суд не посилається на жодні документи, використовуючи цю норму права. Тому, в тих випадках, ми можемо лише здогадуватись чим керувався суд задля встановлення факту недієздатності заявника.
Тож, як ми бачимо з вищенаведеного, саме безпосереднє рішення суду про визнання заявника недієздатним, що набуло законної сили, є достатньою підставою для застосування цієї процесуальної норми цивільного законодавства, оскільки лише воно є підставою для визнання особи недієздатною.
Проте ця норма буде застосовуватись при поданні заяви особою, якій ще нема 18років та, відповідно, не володіє повною цивільною дієздатність окрім кількох можливих специфічних випадків, коли, згідно до положень СКУ, передбачається можливість отримання особою повної цивільної дієздатності з 16 років. Але й у цьому випадку, таке рішення приймає виключно суд, за наявності відповідних підстав чи внаслідок вступання особою в шлюб, згідно до положень СКУ.
– Заяву від імені Позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Аби з’ясувати це питання, варто звернутись до положень П. 1 та 2 Гл. 4 Р. 1 ЦПК.
Так, згідно до положень статей 38, 40-46 ЦПК України, представником у суді може виступати адвокат чи хтось інший, хто досяг 18 років, має повну цивільну дієздатність та правильним чином посвідчені повноваження відповідну діяльність у суді, за винятком людей, виключний список яких знаходиться в статті 41 цього ж Кодексу, крім випадків, коли вони здійснюють діяльність інакше, в передбаченому порядку.
Документом, на основі якого діє представник, є Довіреність або договір Доручення, проте як показує аналіз судових рішень з ЄДРСР останній варіант оформлення взаємовідносин у цивільному процесі учасниками не застосовуються.
Для того аби представник мав змогу подавати заяву від імені Позивача у відповідному документі або має бути зазначатись такий обов’язок або право представника, чи зазначатись виключний перелік тих повноважень, які йому не доступні із вказанням, що він вповноважений здійснювати всі інші дії в інтересах (в нашому випадку) заявника.
Варто зазначити, що окремо не згадується про законних представників, бо в нашому випадку, вони не підпадають під дію цієї статті, оскільки їх повноваження не мають обмежень, базуючись на документі, що підтверджує їх статус законного представника.
– Справа не підсудна цьому суду.
Це як територіальна, так інституційна та юрисдикційна форми підсудності.
Зрозуміло, що направляючи позовну заяву, яку згідно до положень ЦКУ варто надсилати до місцевого територіального суду цивільної юрисдикції, до якого-небудь суду іншої юрисдикції та ще й з порушенням норми про територіальну підсудність, Вам не варто очікувати того, що цей суд буде розглядати Вашу позовну заяву по суті.
– Подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.
Положення відносно розірвання шлюбу регламентується ст. 110 СКУ, а саме:
Такий позов не може бути подано подружжям протягом терміну вагітності та на протязі1 року після народження відповідної дитини, крім певних випадків:хтось із подружжя скоїв протиправну поведінку, що має ознаки кримінального злочину, щодо іншого з подружжя чи самої дитини.
Проте є ряд інших виключень:
– Подружжя може пред’явити такий позов протягом періоду вагітності, якщо батьківство зачатої визнане іншою особою.
– Подружжя має право заявити відповідний позов до досягнення дитиною 1 року, якщо її батьківство визнане кимось іншим чи за рішенням суду відомості про чоловіка в ролі саме батька цієї дитини виключено з актового запису про народження відповідної дитини.
– Опікун може подати заяву, якщо це вимагається інтересами недієздатного члена подружжя.
– Заява подана без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 ЦПК.
Цей пункт, встановлюючи таке правило, забезпечує відсутність спору стосовно вибору форми провадження по справі з подібних підстав між наказною та позовною формами провадження.
Цей список причин повернення заяви є вичерпним.
Варто відзначити, що повернення позовного документу судом підлягає оформленню в формі ухвали, з вказанням підстави на основі якої відповідна заява не відповідала певним імперативним нормам законодавства.
Також є важливим моментом те, що повернення такої заяви не є перепоною повторному зверненню з подібною заявою до суду в випадку, якщо зникнуть (будуть враховані заявником чи змінені) обставини, що постали обов’язковою умовою для повернення судом заяви. Так, якщо йдеться мова про застосування норми стосовно недієздатності заявника, то це значить, що позовну заяву має направити замість нього його законних представник чи відповідно вповноважена цим представником особа.