admin_patriot, автор у Partiot.Legal
img
+38 (044) 290 38 12
img
img
img
Facebook
youtube
Трудові відносини з ІТ спеціалістом

Питання форми трудових відносин з IT спеціалістом особливо гостро стоїть у зв’язку з обізнаністю такої особи зі своїми правами та можливим бажанням маніпулювати своїм статусом.

Компанія, яка наймає спеціаліста у сфера IT, має розглянути два основних варіанти оформлення відносин:

Перший – укладення трудового договору та врахування таких важливих аспектів:

  1. Додержання трудових гарантій (офіційне працевлаштування, тривалість робочого часу, відпочинку, створення необхідних умов праці, виплата заробітної плати двічі на місяць, індексація заробітку, тощо).
  2. Сплата єдиного соціального внеску (22%), податку на доходу фізичних осіб (18%), військовий збір (1,5%) компанією як податковим агентом.
  3. Обмеження у звільненні та притягнення до відповідальності, відшкодування шкоди за розголошення конфіденційної інформації, реалізація положень про не конкуренцію.

Другий – укладання договору з фізичною особою-підприємцем про надання послуг:

  1. Відсутність обов’язку додержуватися трудових гарантій.
  2. Фізична особа-підприємець самостійно здійснює сплату податків, єдиного соціального внеску.
  3. Припинення договору в односторонньому порядку, можливість застосування штрафних санкцій за порушення умов.
  4. Ризик визнання контролюючими органами таких відносин між сторонами трудовими.

Спеціалісти ЮФ «Патріот» мають напрацювання та досвід щодо підготовки кадрових та договірних документів з метою мінімізації ризиків при перевірках, у спорах з контрагентами, працівниками.

Повернути судовий збір коли судитися вже неактуально

У практиці стягнення дебіторської заборгованості нерідко трапляються такі випадки, коли клієнт спочатку вимагає від юриста терміново подати позов про стягнення грошових коштів, але потім сторони домовляються між собою, та стягнення вже втрачає свою актуальність.

Тож клієнт каже юристу: «ми домовились, боржник згодом поверне мені кошти, але судовий збір не компенсує і в суд ходити ніхто від них не буде, рішення нам не треба, а судовий збір – поверніть. Хоча б більшу його частину».

Не будемо ще раз нагадувати про нестабільність економічної ситуації у нашій державі, просто порахуємо, що при сумі позову, наприклад, 5 000 000,00 грн., позивач сплачує судовий збір у сумі 75 000,00 грн. Навіть, якщо сума збору не досить значна, у клієнта досить часто виникає прохання щодо повернення судового збору, адже витрачати гроші марно не хоче ніхто.

Отже, виникає ситуація, коли судом вже винесена ухвала, справу прийнято до розгляду, призначена дата судового засідання,  але потреба у судовому рішенні зникла.

В цій ситуації звісно ж можна подати заяву про залишення без розгляду позову, але тоді суд не поверне судовий збір.

Якщо сума боргу була сплачена вже після того, як був поданий позов, можна зменшити розмір вимог та повернути судовий збір, але борг ще і досі не сплачений.

Непоганим був би варіант укладання мирової угоди та як результат – закриття провадження і повернення збору, але відповідач не збирається укладати мирову та і взагалі бути присутнім на судових засіданнях.

Тож треба у максимальному обсязі повернути збір у відсутності відповідача та без прийняття судом рішення по справі.

У ч.1  ст. 7 Закону «Про судовий збір» вказано, що сплачений судовий збір повертається у наступних випадках:

  • зменшення розміру позовних вимог чи внесення збору в розмірі, більшому, ніж законодавчо встановлений;
  • повернення судом позову;
  • винесення ухвали про відмову у відкритті провадження;
  • залишення заяви без розгляду (окрім випадків, якщо таке залишення відбулося за ініціативою позивача або у зв’язку з його повторним неприбуттям до суду);
  • закриття провадження у справі.

Для того, щоб досягти поставленої мети – повернути судовий збір та уникнути винесення судом рішення, слід узгодити з клієнтом ситуацію зменшення розміру позовних вимог до суми позову, при якій сплачувався би мінімальний розмір збору, а потім відмовитись від позову.

Розглянемо ситуацію з боку практики.

1) «До Господарського суду міста Києва позивачем був поданий позов про стягнення з Відповідача 1 336 546 грн 93 коп. заборгованості, у тому числі: 1  312 879 грн 14 коп. основного боргу, 1 510 грн 71 коп. 3 % річних та 22 157 грн 08 коп. пені.

Представник Позивача подав клопотання про зменшення позовних вимог, отже просить суд стягнути з відповідача 1 000 грн 00 коп. основного боргу.

Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 000 грн 00 коп.

У зв’язку зі зменшенням розміру вимог, представник позивача подав заяву про повернення судового збору. Розглянувши зазначену заяву, суд визнав її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, представник позивача надав заяву про відмову від позову.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши повноваження представника позивача на вчинення такої дії, суд приймає заяву позивача про відмову від позову.»
Детальніше

2) «Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 319 641,37 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору, в останнього виникла заборгованість у сумі 1 312 879,14 грн., за прострочення сплати якої Позивачем нарахована пеня в сумі 6 330,60 грн.

Присутній у судовому засіданні позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, на підставі ст. 22 ГПК України, згідно з яким просить стягнути з відповідача 6330,60 грн. заборгованості.

Отже, враховуючи приписи ст. 55 ГПК України, позивачем на день розгляду справи визначено ціну позову в розмірі 6330,60 грн., в межах якої вирішується даний спір.

Представник позивача у судовому засіданні подав суду заяву про відмову від позову та заяву про повернення судового збору. Відповідно до ст. 7 Закону “Про судовий збір” позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 18 416,62 грн., у зв’язку зі зменшенням позовних вимог та за заявою позивача.»
Детальніше

Отже, як бачимо, процедура повернення є досить обґрунтованою та логічною, але деякі спеціалісти припускаються помилки та відмовляються від позову, з одночасним клопотання про повернення судового збору, що не призводить  до повернення збору.

Тож, щоб повернути збір необхідно спочатку зменшувати розмір позовних вимог, подавати заяву про повернення судового збору, а потім, відмовлятися від вже зменшених позовних вимог.

Як зробити приватизацію житла? Прості кроки

Необхідність в законодавчому врегулюванні процедури приватизації житла в Україні була зумовлена тим, що після здобуття незалежності, наша держава постала перед потребою вирішення питання з величезним житловим фондом, який треба було перевести з державної власності у приватну. З цією метою в 1992 році було прийнято Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду». Проте, не дивлячись на наявність чіткої процедури, громадяни України і досі стикаються з багатьма проблемами на шляху до отримання житла у власність. Отже, що являє собою процедура приватизації та як правильно її реалізувати?

Перш за все, слід розуміти, що доки житлове приміщення не приватизовано, особа, яка в ньому проживає, є наймачем, і не може ним розпоряджатися на власний розсуд: продати, обміняти, подарувати чи іншим чином відчужити, або ж взяти іпотеку. Для цього потрібно набути права власника, а це можливо лише в тому випадку, якщо займане громадянином приміщення буде приватизовано і виведено з державного та громадського житлового фонду.

Які саме житлові приміщення можуть бути приватизованими?

Для відповіді на це питання слід звернутися до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в якій законодавцем передбачено, що приватизації підлягають квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів.

При цьому, не підлягають приватизації квартири та житлові приміщення, які є службовими, знаходяться на території військових поселень; квартири, які знаходяться в аварійному стані тощо.

Якщо ж квартира чи житлове приміщення внесені до плану реконструкції поточного року, то приватизація доступна лише після її проведення власником будинку. Тим не менш, якщо мова йде про ремонт, приватизація може бути здійснена і до його здійснення.

Вартість приватизації:

Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири (будинки), житлові приміщення в гуртожитках передаються у власність громадянам безоплатно, з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю. При цьому, передача приміщень в гуртожитках здійснюється з одночасною передачею у спільну сумісну власність приміщень загального користування .

Якщо ж загальна площа об’єкта приватизації перевищує встановлену законом норму, то наймач здійснюватиме доплату. Дізнатися точну суму доплати громадяни можуть шляхом звернення до регіонального відділення Фонду державного майна або іншого органу приватизації, але в будь-якому випадку, вона буде невеликою, практично символічною.

Українцям варто також пам’ятати про те, що реалізувати право на приватизацію квартири вони можуть лише один раз. Це означає, що отримати квартиру у власність таким чином вдруге можливості не буде. Тож перед тим, як здійснити цей крок, переконайтеся, що немає жодних підстав, які могли б в подальшому перешкоджати Вам, як власнику, вільно користуватися та розпоряджатися нею.

Також, статтею 65-1 Житлового кодексу передбачено, що придбання квартири у власність, в тому числі в порядку приватизації, яка належить до державного житлового фонду, здійснюється лише за згодою всіх повнолітніх членів сім’ї наймача. Отже, за відсутності згоди бодай одного з зазначених осіб, в приватизації буде відмовлено.

Порядок здійснення приватизації:

  • Перш за все, потрібно звернутися в ЖЕК або ОСББ з паспортами чи свідоцтвами про народження ( якщо серед членів сім’ї наймача є особи, які не досягли 16 років ) та отримати там бланк «Форми 4».
  • Слід надати копію квартирного ордеру та довідку ( для тих, хто вселився після 1993 року ) про те, що дану квартиру чи житлове приміщення ще не приватизовано.
  • Окрім цього, також необхідно отримати копію технічного паспорту.
  • Наступний крок – оформити заяву на приватизацію, яку необхідно подати до ЖЕК, або ж Вашого ОСББ. При цьому, в заяві повинні бути підписи всіх членів сім’ї наймача. Членами сім’ї наймача, відповідно до Статті 64 Житлового Кодексу УРСР можуть бути визнані особи, які проживають разом з наймачем та ведуть з ним спільне господарство. Також передбачена можливість для наймача вселяти таких осіб як членів сім’ї, тим самим набуваючи прав і обов’язків наймача.
  • Особам, чиї підписи мають бути поставлені в такій заяві, необхідно особисто з’явитися до ЖЕК або ж до ОСББ. Це зумовлено тим, що їхні підписи в обов’язковому порядку завіряються начальником ЖЕК або ж головою ОСББ. При цьому слід пам’ятати, що ЖЕК функціонуватиме лише до утворення в будинках ОСББ, що, за різними підрахунками експертів, закінчиться менше, ніж за рік.
  • В подальшому, слід звернутися до відділу приватизації місцевої адміністрації, маючи при собі підписану заяву із ЖЕК, паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків та технічний паспорт на квартиру. Не дивлячись на те, що бюрократичний механізм держави одразу викликає занепокоєння, коли справа доходить до виготовлення та видачі тих чи інших документів, отримання свідоцтва про право власності на квартиру не займе більше місяця.
  • Приватизація вважається здійсненою з моменту реєстрації права власності на квартиру шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що можна здійснити, скориставшись послугами нотаріуса, або ж безпосередньо через відповідний комітет місцевої державної адміністрації

Слід зауважити, що отримання квартири у власність шляхом приватизації не позбавить Вас права отримати від держави субсидії на оплату житлово-комунальних послуг за наявності передбачених законодавством умов, які встановлюються окремо, незалежно від способу набуття у власність житлового приміщення.

Окрім цього, бувають випадки, коли орган приватизації вимагає додатково подати ще й довідку про відсутність боргів за комунальні послуги. Дана вимога є незаконною, оскільки чинним законодавством не передбачено даної довідки серед переліку документів, необхідних для здійснення приватизації того чи іншого житлового приміщення.

Тож за настання такої ситуації, не слід боятися відстоювати свої права, в тому числі в судовому порядку. Втім, аби Ваш час не було змарновано, а конфлікт попереджено, радимо Вам звернутися за попередньою консультацією до юриста.

В цілому ж, процедура приватизації квартири чи іншого житлового приміщення є доволі нескладною, і за умови дотримання цієї послідовності дій, в осіб, що бажають стати власниками займаних житлових приміщень, не повинно виникнути труднощів, а якщо такі і матимуть місце – наша юридична фірма завжди готова Вам допомогти.

Як купити квартиру або інвестуємо в нерухомість правильно (на прикладі реального договору)

Своя квартира в Києві – мрія багатьох українців. Але нестабільне становище вітчизняної економіки і постійно зростаючі ціни на нерухомість значно ускладнюють покупку такої жаданої квартири. І тим більше, не хочеться віддавати багаторічною працею зароблені гроші шахраям, яких чимало в сфері нерухомості.

Не схильні до авантюр люди, звертаються в ЮФ «ПАТРІОТ» з кейсами з перевірки забудовника, його правовстановлюючих документів та супроводу угоди купівлі нерухомості.

Якщо говорити про об’єкти нерухомості у стадії будівництва можна відзначити, що схем фінансування новобудов дуже багато.
Однак найбільш часте питання клієнтів – придбання нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав. Адже такі договори укладалися при фінансуванні одних з найбільш затребуваних житлових комплексів: «Міністерський»«Панорамний»«Адмірал»«Статус град»«Панорамний містечко»«Коцюбинський»«Шулявський»«Перспектива»«Парк стоун»«Рось» і укладаються зараз.

Сама по собі правова природа цього договору достатньо неоднозначна. Адже у замовника будівництва до здачі об’єкта в експлуатацію та державної реєстрації – право власності виникнути не може відповідно до статті 331 Цивільного кодексу. Тобто незрозуміло, як замовник може продати квартиру, якщо права власності на неї у нього немає.

На етапі будівництва у замовника є тільки майнові права на об’єкт будівництва, тобто замовник має право володіння, розпорядження та користування правами на майно, але право власності на конкретну квартиру він придбає тільки в майбутньому. Самого майна ще не існує, існують тільки майнові права на нього.

Такої позиції дотримується і Верховний суд України – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2337351http://reyestr.court.gov.ua/Review/53660469. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦК України продавець може за плату передавати своє майнове право іншій особі.

Однак з укладанням такого договору потрібно бути вкрай обережним.

Умови таких ось договорів передбачають, що передача майнових прав покупцеві відбувається тільки після того, як будинок буде зданий в експлуатацію, а гроші за майнові права покупець повинен заплатити вже зараз. В цьому і полягає головна небезпека: укладаючи подібний договір, покупець може і не отримати права на квартиру, адже будівництво може і не закінчитися, тобто об’єкт в експлуатацію введений не буде, а відповідно і майнові права не будуть передані.

Цивільний кодекс та інші законодавчі акти передбачають можливість продажу майнових прав на нерухомість в стадії будівництва.
Однак до укладення договору необхідно акцентувати увагу на таких моментах:

1. Репутація забудовника
Звичайно, потрібно перевірити всі документи, але в першу чергу, слід звернути увагу на репутацію компаній, які проводять будівництво, їх досвід, позицію на ринку, кількість закінчених проектів, успішність їх реалізації тощо.

2. Характеристики квартири
У договорі має бути чітко прописано: місцезнаходження об’єкта (будівельна адреса будинку, номер секції або черги), номер квартири, поверх, кількість кімнат, площа у кв. м.

3. Терміни отримання правовстановлюючих документів на квартиру
Тут має значення стадія будівництва і, логічно, що чим ближче проект до завершення, тим краще для покупця.

4. Гарантії продавця
Продавець в договорі повинен гарантувати, що майнові права на квартиру не обтяжені та не знаходяться під забороною відчуження і не були передані третім особам.

5. Штрафні санкції
У договорі необхідно вказувати не тільки відповідальність покупця за невнесення грошей в строк, але і відповідальність продавця за невиконання його зобов’язань.

6. Порядок повернення коштів
Необхідний чітко прописаний порядок повернення покупцю коштів, внесених за договором, у разі його розірвання або дострокового припинення.

7. Можливість і порядок дострокового розірвання договору з ініціативи покупця
У багатьох договорах купівлі-продажу майнових прав, які просять проаналізувати клієнти, ініціювати розірвання договору може тільки продавець в односторонньому порядку, що є прямим порушенням норм законодавства щодо рівності сторін договору. Або прописано так, як в п. 5.2. наданого договору.
Також, в обов’язковому порядку потрібно перевірити дозвільні документи забудовника на будівництво. Інакше виникнуть труднощі з отриманням правовстановлюючих документів або їх взагалі неможливо буде отримати.

Виходячи з нашого практичного досвіду і відповідаючи на питання, які документи повинні бути в наявності у забудовника, узагальнено можна виділити такий основний пакет документів.

Документи, що підтверджують юридичний статус забудовника і статус генерального підрядника, зокрема:

  • актуальні відомості з ЄДР;
  • статут в останній редакції;
  • протокол про призначення підписанта або довіреність на представника з чітко прописаними повноваженнями на підписання договорів (якщо документи від забудовника буде підписувати представник);
  • ліцензія ДАБІ на здійснення будівельної діяльності (об’єкти IV і V категорії складності).

Такі документи забудовник повинен надати самостійно і відмова від надання клієнту цих документів може бути приводом для занепокоєння щодо намірів цього забудовника.

В рамках перевірки забудовника і генпідрядника Юридична фірма «ПАТРІОТ» для своїх клієнтів додатково запитує:

  • довідку з податкової про відсутність заборгованості зі сплати податків;
  • звіт про фінансові результати компанії за останній звітний період.

Також, необхідно перевірити за реєстрами:

  • чи є обтяження (застави, іпотеки, арешти) прав на рухоме/нерухоме майно забудовника і генпідрядника;
  • які є судові справи щодо забудовника та генпідрядника;
  • чи є виконавчі провадження, в яких боржники – дані компанії.

Не варто ігнорувати і засоби масової інформації, і звичайно, Інтернет на питання наявності негативної інформації про забудовника, генпідрядника та самому об’єкті будівництва.

Також потрібно запитати у забудовника документи, необхідні безпосередньо для будівництва, а саме:
а) правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якому будується об’єкт (договір оренди, купівлі-продажу) із зазначенням цільового призначення землі;
б) документи, які дозволяють забудовникові вести забудову на земельній ділянці, якщо він знаходиться у власності або в оренді у третьої особи (наприклад, договір про спільну діяльність, укладений власником земельної ділянки і забудовником);
в) дозвільна документація на проведення будівельних робіт на об’єкті, а саме:

  • проектна документація;
  • містобудівні умови і обмеження;
  • тех. умови;
  • експертний висновок щодо проектної документації;
  • декларація про початок виконання будівельних робіт для об’єктів I – III категорії складності, або дозвіл на виконання будівельних робіт на будівництво об’єктів IV та V категорії складності, зареєстровані або видані органом держархбудконтролю;
  • підтвердження оплати пайового внеску на розвиток інфраструктури (в разі необхідності);
  • для вже побудованих об’єктів – декларація про готовність до експлуатації об’єктів I – III категорії складності, зареєстрована органом держархбудконтролю; або сертифікат (акт) готовності об’єкта IV і V категорії складності до експлуатації, виданий органом держархбудконтролю.

На практиці часто буває, що перевірка документів забудовника не така вже й проста справа, так як забудовник відмовляється показати всі документи, що відразу ж дає підстави припустити, що будівельні роботи проводяться забудовниками на їх «страх і ризик» без дозвільних документів.

Значні ризики для інвестора несуть саме проблеми з документацією забудовника. Тому перш ніж вкладати кошти в об’єкт, що будується, бажано отримати думку профільного фахівця, щодо можливих юридичних наслідків і ризиків.

Договори купівлі-продажу майнових прав з якими звертаються в нашу ЮФ клієнти – досить різноманітні, однак 99% з них містять підводні камені, і юридичні «гачки», вигідні забудовнику, але невигідні інвестору.

У нашій практиці зустрічалися випадки, коли забудовник працював в тандемі з інвестором, який потім перепродував свої права за договором купівлі-продажу майнових прав укладаючи договір поступки права вимоги. Однак вже одне те, що наданий договір купівлі-продажу майнових прав містить п. 5.3. ставить під сумнів правомірність угоди і є безсумнівним ризиком для тих, хто збирається придбати права за договором уступки права вимоги.

Опис усіх правових невідповідностей і аспектів, які можуть стати реальною проблемою для інвестора хоча б і в договорі, який додається в якості прикладу, займає досить багато часу. Тим більше, кожен випадок, як і кожен договір – індивідуальний, тому не варто ставитися до договору поверхнево і формально.

Забудовник, як особа зацікавлена, звичайно, буде переконувати Вас в тому, що: «… такі документи всі підписують не дивлячись» і «… все буде нормально, через місяць оформите право власності і все буде добре», проте вірити словам – це добре, але перевірити документи – краще. Інвестуйте розумно з ЮФ «ПАТРІОТ».

Трудові відносини з ІТ спеціалістом

Питання форми трудових відносин з IT спеціалістом особливо гостро стоїть у зв’язку з обізнаністю такої особи зі своїми правами та можливим бажанням маніпулювати своїм статусом.

Компанія, яка наймає спеціаліста у сфера IT, має розглянути два основних варіанти оформлення відносин:

Перший – укладення трудового договору та врахування таких важливих аспектів:

  1. Додержання трудових гарантій (офіційне працевлаштування, тривалість робочого часу, відпочинку, створення необхідних умов праці, виплата заробітної плати двічі на місяць, індексація заробітку, тощо).
  2. Сплата єдиного соціального внеску (22%), податку на доходу фізичних осіб (18%), військовий збір (1,5%) компанією як податковим агентом.
  3. Обмеження у звільненні та притягнення до відповідальності, відшкодування шкоди за розголошення конфіденційної інформації, реалізація положень про не конкуренцію.

Другий – укладання договору з фізичною особою-підприємцем про надання послуг:

  1. Відсутність обов’язку додержуватися трудових гарантій.
  2. Фізична особа-підприємець самостійно здійснює сплату податків, єдиного соціального внеску.
  3. Припинення договору в односторонньому порядку, можливість застосування штрафних санкцій за порушення умов.
  4. Ризик визнання контролюючими органами таких відносин між сторонами трудовими.

Спеціалісти ЮФ «Патріот» мають напрацювання та досвід щодо підготовки кадрових та договірних документів з метою мінімізації ризиків при перевірках, у спорах з контрагентами, працівниками.

Повернути судовий збір коли судитися вже неактуально

У практиці стягнення дебіторської заборгованості нерідко трапляються такі випадки, коли клієнт спочатку вимагає від юриста терміново подати позов про стягнення грошових коштів, але потім сторони домовляються між собою, та стягнення вже втрачає свою актуальність.

Тож клієнт каже юристу: «ми домовились, боржник згодом поверне мені кошти, але судовий збір не компенсує і в суд ходити ніхто від них не буде, рішення нам не треба, а судовий збір – поверніть. Хоча б більшу його частину».

Не будемо ще раз нагадувати про нестабільність економічної ситуації у нашій державі, просто порахуємо, що при сумі позову, наприклад, 5 000 000,00 грн., позивач сплачує судовий збір у сумі 75 000,00 грн. Навіть, якщо сума збору не досить значна, у клієнта досить часто виникає прохання щодо повернення судового збору, адже витрачати гроші марно не хоче ніхто.

Отже, виникає ситуація, коли судом вже винесена ухвала, справу прийнято до розгляду, призначена дата судового засідання,  але потреба у судовому рішенні зникла.

В цій ситуації звісно ж можна подати заяву про залишення без розгляду позову, але тоді суд не поверне судовий збір.

Якщо сума боргу була сплачена вже після того, як був поданий позов, можна зменшити розмір вимог та повернути судовий збір, але борг ще і досі не сплачений.

Непоганим був би варіант укладання мирової угоди та як результат – закриття провадження і повернення збору, але відповідач не збирається укладати мирову та і взагалі бути присутнім на судових засіданнях.

Тож треба у максимальному обсязі повернути збір у відсутності відповідача та без прийняття судом рішення по справі.

У ч.1  ст. 7 Закону «Про судовий збір» вказано, що сплачений судовий збір повертається у наступних випадках:

  • зменшення розміру позовних вимог чи внесення збору в розмірі, більшому, ніж законодавчо встановлений;
  • повернення судом позову;
  • винесення ухвали про відмову у відкритті провадження;
  • залишення заяви без розгляду (окрім випадків, якщо таке залишення відбулося за ініціативою позивача або у зв’язку з його повторним неприбуттям до суду);
  • закриття провадження у справі.

Для того, щоб досягти поставленої мети – повернути судовий збір та уникнути винесення судом рішення, слід узгодити з клієнтом ситуацію зменшення розміру позовних вимог до суми позову, при якій сплачувався би мінімальний розмір збору, а потім відмовитись від позову.

Розглянемо ситуацію з боку практики.

1) «До Господарського суду міста Києва позивачем був поданий позов про стягнення з Відповідача 1 336 546 грн 93 коп. заборгованості, у тому числі: 1  312 879 грн 14 коп. основного боргу, 1 510 грн 71 коп. 3 % річних та 22 157 грн 08 коп. пені.

Представник Позивача подав клопотання про зменшення позовних вимог, отже просить суд стягнути з відповідача 1 000 грн 00 коп. основного боргу.

Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 000 грн 00 коп.

У зв’язку зі зменшенням розміру вимог, представник позивача подав заяву про повернення судового збору. Розглянувши зазначену заяву, суд визнав її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, представник позивача надав заяву про відмову від позову.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши повноваження представника позивача на вчинення такої дії, суд приймає заяву позивача про відмову від позову.»
Детальніше

2) «Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 319 641,37 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору, в останнього виникла заборгованість у сумі 1 312 879,14 грн., за прострочення сплати якої Позивачем нарахована пеня в сумі 6 330,60 грн.

Присутній у судовому засіданні позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, на підставі ст. 22 ГПК України, згідно з яким просить стягнути з відповідача 6330,60 грн. заборгованості.

Отже, враховуючи приписи ст. 55 ГПК України, позивачем на день розгляду справи визначено ціну позову в розмірі 6330,60 грн., в межах якої вирішується даний спір.

Представник позивача у судовому засіданні подав суду заяву про відмову від позову та заяву про повернення судового збору. Відповідно до ст. 7 Закону “Про судовий збір” позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 18 416,62 грн., у зв’язку зі зменшенням позовних вимог та за заявою позивача.»
Детальніше

Отже, як бачимо, процедура повернення є досить обґрунтованою та логічною, але деякі спеціалісти припускаються помилки та відмовляються від позову, з одночасним клопотання про повернення судового збору, що не призводить  до повернення збору.

Тож, щоб повернути збір необхідно спочатку зменшувати розмір позовних вимог, подавати заяву про повернення судового збору, а потім, відмовлятися від вже зменшених позовних вимог.

Як зробити приватизацію житла? Прості кроки

Необхідність в законодавчому врегулюванні процедури приватизації житла в Україні була зумовлена тим, що після здобуття незалежності, наша держава постала перед потребою вирішення питання з величезним житловим фондом, який треба було перевести з державної власності у приватну. З цією метою в 1992 році було прийнято Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду». Проте, не дивлячись на наявність чіткої процедури, громадяни України і досі стикаються з багатьма проблемами на шляху до отримання житла у власність. Отже, що являє собою процедура приватизації та як правильно її реалізувати?

Перш за все, слід розуміти, що доки житлове приміщення не приватизовано, особа, яка в ньому проживає, є наймачем, і не може ним розпоряджатися на власний розсуд: продати, обміняти, подарувати чи іншим чином відчужити, або ж взяти іпотеку. Для цього потрібно набути права власника, а це можливо лише в тому випадку, якщо займане громадянином приміщення буде приватизовано і виведено з державного та громадського житлового фонду.

Які саме житлові приміщення можуть бути приватизованими?

Для відповіді на це питання слід звернутися до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в якій законодавцем передбачено, що приватизації підлягають квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів.

При цьому, не підлягають приватизації квартири та житлові приміщення, які є службовими, знаходяться на території військових поселень; квартири, які знаходяться в аварійному стані тощо.

Якщо ж квартира чи житлове приміщення внесені до плану реконструкції поточного року, то приватизація доступна лише після її проведення власником будинку. Тим не менш, якщо мова йде про ремонт, приватизація може бути здійснена і до його здійснення.

Вартість приватизації:

Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири (будинки), житлові приміщення в гуртожитках передаються у власність громадянам безоплатно, з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю. При цьому, передача приміщень в гуртожитках здійснюється з одночасною передачею у спільну сумісну власність приміщень загального користування .

Якщо ж загальна площа об’єкта приватизації перевищує встановлену законом норму, то наймач здійснюватиме доплату. Дізнатися точну суму доплати громадяни можуть шляхом звернення до регіонального відділення Фонду державного майна або іншого органу приватизації, але в будь-якому випадку, вона буде невеликою, практично символічною.

Українцям варто також пам’ятати про те, що реалізувати право на приватизацію квартири вони можуть лише один раз. Це означає, що отримати квартиру у власність таким чином вдруге можливості не буде. Тож перед тим, як здійснити цей крок, переконайтеся, що немає жодних підстав, які могли б в подальшому перешкоджати Вам, як власнику, вільно користуватися та розпоряджатися нею.

Також, статтею 65-1 Житлового кодексу передбачено, що придбання квартири у власність, в тому числі в порядку приватизації, яка належить до державного житлового фонду, здійснюється лише за згодою всіх повнолітніх членів сім’ї наймача. Отже, за відсутності згоди бодай одного з зазначених осіб, в приватизації буде відмовлено.

Порядок здійснення приватизації:

  • Перш за все, потрібно звернутися в ЖЕК або ОСББ з паспортами чи свідоцтвами про народження ( якщо серед членів сім’ї наймача є особи, які не досягли 16 років ) та отримати там бланк «Форми 4».
  • Слід надати копію квартирного ордеру та довідку ( для тих, хто вселився після 1993 року ) про те, що дану квартиру чи житлове приміщення ще не приватизовано.
  • Окрім цього, також необхідно отримати копію технічного паспорту.
  • Наступний крок – оформити заяву на приватизацію, яку необхідно подати до ЖЕК, або ж Вашого ОСББ. При цьому, в заяві повинні бути підписи всіх членів сім’ї наймача. Членами сім’ї наймача, відповідно до Статті 64 Житлового Кодексу УРСР можуть бути визнані особи, які проживають разом з наймачем та ведуть з ним спільне господарство. Також передбачена можливість для наймача вселяти таких осіб як членів сім’ї, тим самим набуваючи прав і обов’язків наймача.
  • Особам, чиї підписи мають бути поставлені в такій заяві, необхідно особисто з’явитися до ЖЕК або ж до ОСББ. Це зумовлено тим, що їхні підписи в обов’язковому порядку завіряються начальником ЖЕК або ж головою ОСББ. При цьому слід пам’ятати, що ЖЕК функціонуватиме лише до утворення в будинках ОСББ, що, за різними підрахунками експертів, закінчиться менше, ніж за рік.
  • В подальшому, слід звернутися до відділу приватизації місцевої адміністрації, маючи при собі підписану заяву із ЖЕК, паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків та технічний паспорт на квартиру. Не дивлячись на те, що бюрократичний механізм держави одразу викликає занепокоєння, коли справа доходить до виготовлення та видачі тих чи інших документів, отримання свідоцтва про право власності на квартиру не займе більше місяця.
  • Приватизація вважається здійсненою з моменту реєстрації права власності на квартиру шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що можна здійснити, скориставшись послугами нотаріуса, або ж безпосередньо через відповідний комітет місцевої державної адміністрації

Слід зауважити, що отримання квартири у власність шляхом приватизації не позбавить Вас права отримати від держави субсидії на оплату житлово-комунальних послуг за наявності передбачених законодавством умов, які встановлюються окремо, незалежно від способу набуття у власність житлового приміщення.

Окрім цього, бувають випадки, коли орган приватизації вимагає додатково подати ще й довідку про відсутність боргів за комунальні послуги. Дана вимога є незаконною, оскільки чинним законодавством не передбачено даної довідки серед переліку документів, необхідних для здійснення приватизації того чи іншого житлового приміщення.

Тож за настання такої ситуації, не слід боятися відстоювати свої права, в тому числі в судовому порядку. Втім, аби Ваш час не було змарновано, а конфлікт попереджено, радимо Вам звернутися за попередньою консультацією до юриста.

В цілому ж, процедура приватизації квартири чи іншого житлового приміщення є доволі нескладною, і за умови дотримання цієї послідовності дій, в осіб, що бажають стати власниками займаних житлових приміщень, не повинно виникнути труднощів, а якщо такі і матимуть місце – наша юридична фірма завжди готова Вам допомогти.

Як купити квартиру або інвестуємо в нерухомість правильно (на прикладі реального договору)

Своя квартира в Києві – мрія багатьох українців. Але нестабільне становище вітчизняної економіки і постійно зростаючі ціни на нерухомість значно ускладнюють покупку такої жаданої квартири. І тим більше, не хочеться віддавати багаторічною працею зароблені гроші шахраям, яких чимало в сфері нерухомості.

Не схильні до авантюр люди, звертаються в ЮФ «ПАТРІОТ» з кейсами з перевірки забудовника, його правовстановлюючих документів та супроводу угоди купівлі нерухомості.

Якщо говорити про об’єкти нерухомості у стадії будівництва можна відзначити, що схем фінансування новобудов дуже багато.
Однак найбільш часте питання клієнтів – придбання нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав. Адже такі договори укладалися при фінансуванні одних з найбільш затребуваних житлових комплексів: «Міністерський»«Панорамний»«Адмірал»«Статус град»«Панорамний містечко»«Коцюбинський»«Шулявський»«Перспектива»«Парк стоун»«Рось» і укладаються зараз.

Сама по собі правова природа цього договору достатньо неоднозначна. Адже у замовника будівництва до здачі об’єкта в експлуатацію та державної реєстрації – право власності виникнути не може відповідно до статті 331 Цивільного кодексу. Тобто незрозуміло, як замовник може продати квартиру, якщо права власності на неї у нього немає.

На етапі будівництва у замовника є тільки майнові права на об’єкт будівництва, тобто замовник має право володіння, розпорядження та користування правами на майно, але право власності на конкретну квартиру він придбає тільки в майбутньому. Самого майна ще не існує, існують тільки майнові права на нього.

Такої позиції дотримується і Верховний суд України – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2337351http://reyestr.court.gov.ua/Review/53660469. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦК України продавець може за плату передавати своє майнове право іншій особі.

Однак з укладанням такого договору потрібно бути вкрай обережним.

Умови таких ось договорів передбачають, що передача майнових прав покупцеві відбувається тільки після того, як будинок буде зданий в експлуатацію, а гроші за майнові права покупець повинен заплатити вже зараз. В цьому і полягає головна небезпека: укладаючи подібний договір, покупець може і не отримати права на квартиру, адже будівництво може і не закінчитися, тобто об’єкт в експлуатацію введений не буде, а відповідно і майнові права не будуть передані.

Цивільний кодекс та інші законодавчі акти передбачають можливість продажу майнових прав на нерухомість в стадії будівництва.
Однак до укладення договору необхідно акцентувати увагу на таких моментах:

1. Репутація забудовника
Звичайно, потрібно перевірити всі документи, але в першу чергу, слід звернути увагу на репутацію компаній, які проводять будівництво, їх досвід, позицію на ринку, кількість закінчених проектів, успішність їх реалізації тощо.

2. Характеристики квартири
У договорі має бути чітко прописано: місцезнаходження об’єкта (будівельна адреса будинку, номер секції або черги), номер квартири, поверх, кількість кімнат, площа у кв. м.

3. Терміни отримання правовстановлюючих документів на квартиру
Тут має значення стадія будівництва і, логічно, що чим ближче проект до завершення, тим краще для покупця.

4. Гарантії продавця
Продавець в договорі повинен гарантувати, що майнові права на квартиру не обтяжені та не знаходяться під забороною відчуження і не були передані третім особам.

5. Штрафні санкції
У договорі необхідно вказувати не тільки відповідальність покупця за невнесення грошей в строк, але і відповідальність продавця за невиконання його зобов’язань.

6. Порядок повернення коштів
Необхідний чітко прописаний порядок повернення покупцю коштів, внесених за договором, у разі його розірвання або дострокового припинення.

7. Можливість і порядок дострокового розірвання договору з ініціативи покупця
У багатьох договорах купівлі-продажу майнових прав, які просять проаналізувати клієнти, ініціювати розірвання договору може тільки продавець в односторонньому порядку, що є прямим порушенням норм законодавства щодо рівності сторін договору. Або прописано так, як в п. 5.2. наданого договору.
Також, в обов’язковому порядку потрібно перевірити дозвільні документи забудовника на будівництво. Інакше виникнуть труднощі з отриманням правовстановлюючих документів або їх взагалі неможливо буде отримати.

Виходячи з нашого практичного досвіду і відповідаючи на питання, які документи повинні бути в наявності у забудовника, узагальнено можна виділити такий основний пакет документів.

Документи, що підтверджують юридичний статус забудовника і статус генерального підрядника, зокрема:

  • актуальні відомості з ЄДР;
  • статут в останній редакції;
  • протокол про призначення підписанта або довіреність на представника з чітко прописаними повноваженнями на підписання договорів (якщо документи від забудовника буде підписувати представник);
  • ліцензія ДАБІ на здійснення будівельної діяльності (об’єкти IV і V категорії складності).

Такі документи забудовник повинен надати самостійно і відмова від надання клієнту цих документів може бути приводом для занепокоєння щодо намірів цього забудовника.

В рамках перевірки забудовника і генпідрядника Юридична фірма «ПАТРІОТ» для своїх клієнтів додатково запитує:

  • довідку з податкової про відсутність заборгованості зі сплати податків;
  • звіт про фінансові результати компанії за останній звітний період.

Також, необхідно перевірити за реєстрами:

  • чи є обтяження (застави, іпотеки, арешти) прав на рухоме/нерухоме майно забудовника і генпідрядника;
  • які є судові справи щодо забудовника та генпідрядника;
  • чи є виконавчі провадження, в яких боржники – дані компанії.

Не варто ігнорувати і засоби масової інформації, і звичайно, Інтернет на питання наявності негативної інформації про забудовника, генпідрядника та самому об’єкті будівництва.

Також потрібно запитати у забудовника документи, необхідні безпосередньо для будівництва, а саме:
а) правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якому будується об’єкт (договір оренди, купівлі-продажу) із зазначенням цільового призначення землі;
б) документи, які дозволяють забудовникові вести забудову на земельній ділянці, якщо він знаходиться у власності або в оренді у третьої особи (наприклад, договір про спільну діяльність, укладений власником земельної ділянки і забудовником);
в) дозвільна документація на проведення будівельних робіт на об’єкті, а саме:

  • проектна документація;
  • містобудівні умови і обмеження;
  • тех. умови;
  • експертний висновок щодо проектної документації;
  • декларація про початок виконання будівельних робіт для об’єктів I – III категорії складності, або дозвіл на виконання будівельних робіт на будівництво об’єктів IV та V категорії складності, зареєстровані або видані органом держархбудконтролю;
  • підтвердження оплати пайового внеску на розвиток інфраструктури (в разі необхідності);
  • для вже побудованих об’єктів – декларація про готовність до експлуатації об’єктів I – III категорії складності, зареєстрована органом держархбудконтролю; або сертифікат (акт) готовності об’єкта IV і V категорії складності до експлуатації, виданий органом держархбудконтролю.

На практиці часто буває, що перевірка документів забудовника не така вже й проста справа, так як забудовник відмовляється показати всі документи, що відразу ж дає підстави припустити, що будівельні роботи проводяться забудовниками на їх «страх і ризик» без дозвільних документів.

Значні ризики для інвестора несуть саме проблеми з документацією забудовника. Тому перш ніж вкладати кошти в об’єкт, що будується, бажано отримати думку профільного фахівця, щодо можливих юридичних наслідків і ризиків.

Договори купівлі-продажу майнових прав з якими звертаються в нашу ЮФ клієнти – досить різноманітні, однак 99% з них містять підводні камені, і юридичні «гачки», вигідні забудовнику, але невигідні інвестору.

У нашій практиці зустрічалися випадки, коли забудовник працював в тандемі з інвестором, який потім перепродував свої права за договором купівлі-продажу майнових прав укладаючи договір поступки права вимоги. Однак вже одне те, що наданий договір купівлі-продажу майнових прав містить п. 5.3. ставить під сумнів правомірність угоди і є безсумнівним ризиком для тих, хто збирається придбати права за договором уступки права вимоги.

Опис усіх правових невідповідностей і аспектів, які можуть стати реальною проблемою для інвестора хоча б і в договорі, який додається в якості прикладу, займає досить багато часу. Тим більше, кожен випадок, як і кожен договір – індивідуальний, тому не варто ставитися до договору поверхнево і формально.

Забудовник, як особа зацікавлена, звичайно, буде переконувати Вас в тому, що: «… такі документи всі підписують не дивлячись» і «… все буде нормально, через місяць оформите право власності і все буде добре», проте вірити словам – це добре, але перевірити документи – краще. Інвестуйте розумно з ЮФ «ПАТРІОТ».