Конституція України надає право кожній особі займатися підприємницькою діяльністю, яка не є забороненою законом. Обов’язковою умовою для особи яка планує займатися підприємництвом є наявність повної цивільної дієздатності. Варто зазначити, що Конституцією встановлено обмеження права на здійснення підприємницької діяльністі для певної категорії осіб.

Під підприємницькою діяльністю розуміють діяльність фізичної особи–підприємця (на далі – ФОП) на власний ризик (ризиками можуть бути: ризики втрати майна, коштів та інші), яка має на меті отримання прибутку та зумовлює особисту майнову відповідальність підприємця за своїми зобов’язаннями. Майнова відповідальність підприємця будується на засадах ризику. Тобто, перед контрагентами він відповідає за невиконання зобов’язань, якщо воно сталося внаслідок причин, які від нього не залежать.

Як правило, до підприємницької діяльність фізичних осіб застосовуються ті самі норми, що і регулюють діяльність юридичних осіб.

Діючим законодавством України не передбачено виокремлення майна, яке підприємець використовує при здійсненні господарської діяльності, із загальної маси належного йому майна. Згідно з цим, ФОП несе відповідальність за зобов’язаннями, пов’язаними з його господарською діяльністю, усім майном, що належить йому. З вищезазначеного виходить, що підприємницький ризик, проявляється саме у можливості втрати всього майна, яке належить фізичній особі. Відповідно до Цивільного кодексу України до складу такого майна відносяться, як окремі речі або сукупність речей, так і майнові права та обов’язки.

Потрібно запам’ятати, що фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю та перебуває у шлюбі, відповідає не тільки всім своїм особистим майном, а й частиною майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, яке належить їй при розподілі цього майна, за зобов’язаннями, пов’язаними з власною господарською діяльністю. Необхідно зазначити, що хоча майно ФОП не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, проте другий із подружжя має право на частку доходів, які були одержані від цієї діяльності.

Цивільно-правову відповідальність, яку застосовують до ФОП, умовно, можна поділити на дві категорії:

  • відповідальність, яка виникає внаслідок зобов’язань, які пов’язані з господарською діяльністю. У такому випадку ФОП, відповідає усім належним їй майном, окрім майна, на яке відповідно до закону заборонено здійснювати стягнення.
  • що стосується зобов’язань, які не пов’язані із діяльністю ФОП (стягнення аліментів, оплата штрафів) звернення стягнення відбувається, як на майно що безпосередньо використовується у підприємницькій діяльності, так і на майно, що не призначене для підприємницької діяльності та яке належить їй при поділі цього майна.

Законодавством не визначено процедури, за якою відбувається, звернення стягнення на майно ФОП. Саме тому, звертаючи стягнення на майно фізичної особи, яке призначене для здійснення її підприємницької діяльності, здійснюється за загальними правилами, які застосовуються при зверненні стягнення на майно юридичної особи.

По зобов’язаннях, які пов’язані із підприємницькою діяльністю, доцільно спочатку звернути стягнення на майно, призначене для господарської діяльності (обладнання, товари, тощо), а за недостатністю – на все інше майно фізичної особи.

Також, можливо звернути стягнення на доходи, які отримує ФОП. Так, стягнення на доходи ФОП здійснюється за процедурою яка застосовується до звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Проте, у випадку ФОП звернення відбувається на отриманий підприємцем дохід у вигляді готівкових коштів від реалізації товару, наданих послуг чи виконаних робіт.

На практиці, звернення стягнення на доходи ФОП можливе, у наступних випадках:
1) якщо відсутні кошти на рахунках у банківських установах;
2) при відсутності майна для покриття суми, що стягується з підприємця;
3) у випадку стягнення з боржника періодичних платежів;
4) при стягненні суми не більшої ніж три мінімальні заробітні плати.

Проте, якщо у ФОП відсутні грошові кошти у розмірі необхідному для покриття заборгованості, стягнення відбувається на інше належне боржнику майно:

  • перш за все стягнення відбувається на майно, що безпосередньо не використовується у господарській діяльності боржника (цінні папери, предмети інтер’єру, які знаходяться в офісі, готова продукція, товари які належать божнику та інше майно);
  • наступним майном, на яке відбувається стягнення, є: об’єкти нерухомості, устаткування та обладнання, які використовуються під час здійснення господарської діяльності, інші основні засоби, а також матеріали і сировина, що використовуються під час виробництва.

Тільки після цього звернення стягнення можливе на інше майно підприємця, не призначене для здійснення господарської діяльності.

Потрібно зазначити, що майнові права ФОП, у які входять зобов’язальні права вимоги (дебіторська заборгованість), можуть бути предметом стягнення за борговими зобов’язаннями ФОП. Державний виконавець наділений правом звертати стягнення на майно та кошти, які належать боржнику від інших осіб та на майно боржника, що перебуває в користуванні інших осіб.

Ще однією особливістю, яку потрібно зазначити, є те, що ФОП, яка не в змозі виконати вимоги кредиторів, які пов’язані з господарською діяльністю, яку вона здійснює, може бути визнана банкрутом у законодавчо встановленому порядку. Із дня, коли, Господарським судом прийняте рішення про визнання ФОП банкрутом припиняється стягнення з цієї особи за всіма виконавчими провадженнями, за винятком виконавчого провадження про відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров’ю громадян та про стягнення аліментів.

Автор статті: ЮФ «Патріот»

error: Content is protected !!
Підписуйся! Рекомендації юристів. Огляд справ.

Підписуйся! Рекомендації юристів. Огляд справ.

Тільки корисна і актуальна інформація від Patriot.legal

Дякуємо за підписку! Порція корисної інформації вже готується.

Share This

Поділися цим!

Опублікуй цю статтю на своїй сторінці в соцмережах.